Колодязь – це гідротехнічна споруда, призначена для добування води із підземних джерел.

Розташування колодязя

При будівництві криниці спочатку треба визначитись із місцем її розташування.

Колодязь на схилі має стояти вище від джерела забруднення. Будьте обачні, якщо неподалік є кар’єри, яри, штольні, покинуті свердловини – при зсувах ґрунту може скривитися стовбур колодязя.

Неприпустимо розміщувати колодязь поблизу автомобільних магістралей, місць зберігання отрутохімікатів. Для нього відводять найвище і найчистіше місце на ділянці – якнайдалі від туалету, душу, компостної ями.

Період для будівництва

Найкращим періодом для будівництва колодязя є осінь і зима (до березня), оскільки тоді рівень ґрунтових вод найнижчий. Проте при спорудженні дрібних колодязів на супіщаних грунтах до роботи можна братися лише в червні: паводкові води у травні просочуватимуться крізь ґрунт до водоносних горизонтів (при цьому зовні земля виглядатиме абсолютно сухою).

Свердловини

Існує два види підземних вод: ґрунтові – які залягають у водоносних пластах ґрунту, тиск у яких не відрізняється від атмосферного, і артезіанські – закриті водоносні пласти, затиснуті між двома водонепроникними пластами ґрунту. Найчастіше для шахтних колодязів використовують грунтові води, що залягають на глибині від 5 до 15 м. Артезіанські води знаходяться глибше, тому для них необхідно бурити свердловину.

Свердловини поділяються на два основні типи: ґрунтові та артезіанські.

Грунтові свердловини

У цих свердловинах вода міститься в першому водоносному горизонті – піску. Зазвичай глибина таких свердловин становить від 10 до 35 м. З цього шару воду отримують без домішок розчиненого заліза. Але ґрунтові свердловини недовговічні, мають недостатню кількість води і часто замулюються, тому потребують установлення фільтра.

Артезіанські свердловини

Їх бурять до глибинних вапнякових водоносних горизонтів. Залежно від глибини залягання водоносного горизонту їх поділяють на: свердловини першого, другого і третього водоносних горизонтів. Чим глибшою є свердловина - тим чистіша вода. Недоліками таких свердловин є підвищений вміст розчиненого заліза, твердість води та висока вартість робіт.

Конструкція колодязя

Шахтний колодязь – це заглиблений у землю до водоносних шарів каркас, який запобігає сповзанню ґрунту в шахту колодязя і потрапляння непридатної для пиття води з верхніх водоносних шарів.

Такий колодязь складається з трьох основних частин: оголовок, шахта (ствол) і водоприймальна частина. Вода в таких колодязях надходить через дно або через отвори в нижній частині стінок. Глибина шахтного колодязя залежить від глибини залягання водоносного шару. Шахту колодязя прокопують у водоносний шар ґрунту на глибину близько 1 м (залежно від потреб у воді). Чим менша потреба у воді, тим на меншу глибину слід прокопувати шахту у водоносний шар.

Шахтні колодязі бувають різної форми: круглої, квадратної, багатокутної. Для будівництва колодязів використовують цеглу, камінь, бетон або дерево. Незалежно від того, з якого матеріалу будується колодязь, його оголовок має виступати над поверхнею на 0,7-0,8 м. Навколо оголовка роблять бетонне вимощення шириною 0,7-1 м, а оголовок закривають кришкою. Воду з шахтного колодязя викачують насосом або піднімають відром за допомогою встановленої у зрубі блокової системи (ворота).

Матеріали для будівництва

Дерево

Найчастіше для будівництва зрубів колодязів використовують дерево – воно легко піддається обробці та не потребує жодних спеціальних пристосувань для виготовлення деталей колодязьної шахти. Найкраще використовувати дуб: частина колодязьного зрубу, що перебуває у воді, зберігатиме міцність протягом кількох десятиліть. Окрім дуба, для виготовлення зрубу колодязя добре підходять осика та листяні породи дерев. Товщина деревини має становити близько 200 ±20 мм. Дерев’яні колодязі зазвичай роблять квадратними з шириною стінок близько 1 м. Для стикування колод їхні кінці обтісують в лапу. Із зовнішнього боку колоди обтісують до площини. Зруб збирають на поверхні, а потім окремими вінцями опускають у шахту. При цьому стежать за тим, аби між стінками зрубу і грунтом залишався вільний простір. Стіни та дно виритої шахти ретельно вирівнюють і укріплюють. На дно шахти встановлюють вінець із колод, до нього прикріплюють другий вінець, до другого – третій і т.д. Зруб вважається готовим коли над поверхнею ґрунту з’являться три вінці.

Цегла

Цегла - зручний будівельний матеріал. У всіх випадках переріз шахти має бути на кілька сантиметрів ширший за зовнішній переріз колодязя. При глибокій шахті, його стінки необхідно зводити знизу, з дна. Якщо ж шахта мілка (менше 5 м), стіни зручніше класти зверху. Такий спосіб їх зведення називають опускним. У випадках, коли ґрунт схильний до обвалів і переміщень, цегляну кладку слід укріпити арматурою. Зсередини стіни цегляного колодязя зазвичай штукатурять цементним розчином.

Бетонні кільця

Найпростіше споруджувати колодязі з бетонних кілець. Розміри кілець можуть бути різні: висота від 40 до 90 см, діаметр від 1 до 1,2 м, товщина від 8 до 12 см. Вибір діаметра залежить від запланованого об’єму шахти колодязя. Бетонні кільця укладають опускним методом зверху вниз, тобто нижнє кільце опускається одночасно з дном колодязя. На нього в міру опускання укладаються нові кільця. Такий метод має як мінімум дві переваги: по-перше, кільця одночасно є і кріпленням стінок шахти і страхують людей, що працюють усередині шахти, від осипання грунту, а по-друге, при такому методі для установки кілець немає необхідності у використанні вантажопідйомних механізмів. Шви між кільцями ретельно заповнюють цементним розчином.

Колодязі з бетонних кілець мають два досить істотних недоліки, обумовлених тим, що між кільцями немає жорсткого механічного зв’язку. Перший із них – колодязь залишається негерметичним, оскільки кільця зміщуються і не можуть стати на свої старі місця. У щілини, що утворилися, потрапляє вода з верхніх шарів і грунт, значно погіршує якість води. Ознакою такого підйому кілець є грунт, що сильно осідає навколо колодязя (особливо це помітно навесні).

Другий недолік – зсув нижніх кілець відносно вертикальної осі колодязя. Причина зсуву - переміщення шарів грунту, які лежать над водоносними, оскільки вони мають м’яку, «розріджену» структуру.

Бетонні пластини

При спорудженні колодязя, окрім кілець, можна використовувати бетонні пластини (квадратні, багатокутні).Технологія виготовлення й укладання бетонних пластин не відрізняється від технології виготовлення й укладання бетонних кілець.

Бетон (моноліт)

Значно менше недоліків мають колодязі з монолітного бетону. При правильному зведенні вони зберігають міцність десятиліттями. При цьому суцільна бетонна стінка добре захищає воду від проникнення верхніх ґрунтових вод і часток ґрунту. Спорудження його починається з викопування шахти, ширина якої зазвичай становить 1-1,2 м.

Способи бетонування

Для будівництва глибокого колодязя рекомендують два способи бетонування.

Перший з них – бетонування стінки шахти частинами, опускним методом. Викопавши шахту на певну глибину (2-3 м), в її нижній частині встановлюють дерев’яні кріплення (кільця з дубових досок), покривають бетоном стінки шахти, чекають, поки він затвердне, потім продовжують копати ще на 2-3 м і бетонують наступну ділянку. Неглибокі колодязі бетонують таким методом відразу повністю, починаючи укладати бетон від низу до верху, поступово пересуваючи опалубку.

Другий спосіб – бетонне кільце постійно нарощують у верхній – надземній зоні. Нижня кромка відлитого бетонного кільця поступово опускатиметься разом з поглибленням колодязя. Недоліком такого способу є тривале застигання бетону, що гальмує темпи будівництва. Крім того, аби відливати кільця, потрібні спеціальні розбірні форми.

Значно простіше відливати шахту колодязя не круглої, а квадратної форми (100х100 см). Для створення такого монолітного бетонного колодязя також необхідне виготовлення зовнішньої та внутрішньої опалубки. Колодязь квадратного перерізу легше і простіше армувати. Для цього зазвичай використовують 4 вертикальних стрижні діаметром 8-12 мм і горизонтальних діаметром 6-10 мм. Зруб на такому колодязі можна зробити як стандартним (звичний «будиночок»), так і нестандартним, зручно розмістивши усередині насос, шланги, відра й інше необхідне обладнання. При слабкій пропускній спроможності водоносних шарів у нижній частині стінок колодязя роблять отвори для припливу води. Вони можуть бути квадратні, прямокутні (розташовані горизонтально або під кутом), V-подібні. І в них, аби запобігти проникненню в колодязь часток ґрунту, встановлюють фільтри: із зовнішнього боку їх засипають піском, а з внутрішнього – щебенем. На стінках бетонних колодязів швидко утворюється слиз, який псує воду і надає їй неприємного смаку. Тому бетонні колодязі, як і кам’яні, слід регулярно чистити.

Галина Батюсь