Тераса: необхідність чи стиль життя?  

Зазвичай, відпочинок у заміському будинку асоціюється із терасою. Для південноамериканських країн – це невід’ємний атрибут фазенд і вілл, для нас – радше, сезонний відпочинок.

Терасою називають відкриту прибудову до будинку у вигляді площадки для відпочинку, яка може мати дах; розміщується на землі або над нижче розташованим поверхом.

Що краще будувати в заміському котеджі: веранду, терасу, балкон?

Веранда − це частина будинку, що має велику площу заскління. Через те, що вона засклена з двох або трьох боків, веранда є найхолоднішим приміщенням у будинку. У теплу пору року її використовують як хол або кімнату відпочинку, а в холодну як підсобне приміщення. Більшість власників заміських будинків утеплюють веранду й облаштовують там зимовий сад: сюди проникає багато сонячного світла.
Тераса − це відкрите приміщення, що прилягає до будинку. Можливий варіант, коли
тераса, що прилягає до будинку, трансформується у веранду. Для цього використовують розсувні скляні панно, які влітку ховаються: вікна веранди «згортаються» за допомогою роликів.

Балкон − це прибудоване до зовнішньої стіни будинку приміщення, що знаходиться на другому і вище поверхах. Якщо розміри балкону за шириною більше двох метрів, то він перетворюється на веранду або ж терасу (в останньому випадку приміщення повністю відкрите). Для будівництва веранди і тераси на другому і вище поверхах облаштовують спеціальні опори. Ними можуть бути металоконструкції або бетонні стовпи, які зовні можна обіграти як колони.
Власникам великих заміських будинків архітектори радять зводити і терасу, і веранду. Адже ці приміщення виконують різні функції: перша слугує місцем для літнього відпочинку, інша ж – це закрите приміщення, в якому можна облаштувати літню кухню, майстерню, чи просто зберігати речі.

Архітектурні різновиди терас

З архітектурної точки зору, терасу розглядають як продовження житлового будинку. Вона дає змогу розширити територію будинку і приєднати до неї частину навколишньої ділянки, створивши перехідну зону між будівлею і садом.
Найкращим місцем для облаштування тераси є південно-східна, південна або південно-західна сторона. Тераса, прибудована з північного боку будинку, забезпечить тінь у літню спеку, а розташована на півдні будівлі – збереже тепло у прохолодну пору.


За своїми конструкціями тераси бувають різних видів.
Розташована окремо, закрита тераса трансформується в альтанку.  На відміну від веранди й альтанки, тераса може бути багаторівневою, тому ці конструкції будуть лише її частинами. Висока й вузька тераса з огородженням, на яку є прямий вихід із будинку, перетворюється на балкон. Невеличка тераса зі сходами, що обрамляють вхід у будинок, − це вже ґанок. Сходові площадки зовнішніх сходів конструкційно також називають терасами. Проте вони мають домінувати над сходовими прогонами, які їх зв’язують, а не бути допоміжним сполучним елементом для сходів. Серед архітектурних проектів можна побачити  й такі, коли тераса розташована і на першому, і на другому поверхах. Тут головне − гармонійно вписати конструкцію тераси в архітектурний ансамбль будівлі. Варто знати: якщо це невелика споруда, то і площа тераси не повинна бути більшою декількох квадратних метрів. Як правило, площа тераси не перевищує четверті загальної площі першого поверху. Наприклад, якщо площа першого поверху 40 м 2, то тераса повинна бути  не більшою 10 м 2.
Тераса не обов’язково повинна прилягати до будинку. Нею облаштовують басейн і джакузі.  Архітектурним різновидом є довга тераса  із двома або трьома функціональними зонами. Такі тераси − рідкість у нашій країні. Великі тераси з кількома функціональними зонами, оточені садом, слугуватимуть не лише місцем зустрічі гостей, а неподалік  від дому створять місце для засмаги і відпочинку в тіні.



Спорудження тераси  

Планувати конструкцію тераси треба заздалегідь. Тоді її можна звести на основному фундаменті будинку. При цьому варто на 15-30 см підвищити рівень підлоги, аби на майданчик вели 1-2 сходинки. Робиться це, в першу чергу, для того, щоб відокремити терасу від саду. Втім, терасу можна будувати і на другому рівні, але в цьому випадку вона буде більше схожа на балкон.

Будь-яка тераса складається з настилу і основи та може мати додаткові елементи, зокрема − огорожу. Вид огороджувальної конструкції тераси залежить від кліматичних і геологічних умов місцевості. У південних районах її облаштовують у вигляді відкритих майданчиків, обмежених по периметру перилами або лише зеленими насадженнями. Бокове огородження терас зазвичай складається з дерев'яних парапетів, екранів і трельяжів, в площині яких висаджують зелені насадження або просто ставлять діжки з рослинами.

Як покриття для терас використовують широкий вибір найрізноманітніших матеріалів — від дерев’яного ростверку до плит із натурального каменю. Звичайно, що тип покриття визначає сама конструкція будинку. Елегантному котеджу з постмодерновими елементами найкраще підійдуть такі сучасні матеріали, як плитка або кольорові бетонні плити. Поряд із відреставрованим сільським будинком, оточеним традиційним садом, краще виглядатиме тераса, вимощена бруківкою або клінкером неяскравого забарвлення.


Найоптимальнішим варіантом є дерев’яний настил. Адже дерево має низку переваг над іншими матеріалами: менший обсяг підготовчих земляних робіт, бетонування, важких робіт (копання, робота з бетоном, переміщення каменю); простота в поєднанні різних рівнів (створення щаблів і сходів), в установленні додаткових елементів ( поруччя, балюстради, альтанки і веранди); легкість модифікації і розширення; легкість у створенні вигнутих і складних конструктивних форм, що дає змогу легко вписувати їх у наявний простір; створює поверхню, по якій приємно ходити і на якій можна сидіти і лежати безпосередньо (що може бути особливо важливо для дітей).

Для дерев'яної тераси настил виконують із терасової дошки або її аналогів, а основа − із поздовжніх лаг, що опираються на поперечні балки. Така конструкція може бути укладена на несуче покриття (до прикладу, якщо тераса розміщена на даху будинку), або ж опиратися на стовпові опори, укріплені в ґрунті, кожна зі своїм або із загальним фундаментом. Висоту й частоту розташування опорних стовпів можна змінювати. Це дасть змогу вписувати тераси в місця зі складним рельєфом, наприклад, на схилах.

Навантаження на терасу визначає відстань між лагами і товщину настилу, а навантаження разом із власною вагою тераси - вимоги до міцності й кількості опор.
Додаткові елементи терас − поруччя, некапітальні стіни, дах, надбудови, монтують разом із нею і становлять єдине ціле. При цьому опорні стовпчики поруччя й інших огороджень зазвичай кріпляться до балок основи тераси (таким чином, їхня кількість буде кратною кількості стовпчиків). Кріплення більш масивних конструкцій, наприклад даху, здійснюють безпосередньо до опорних стовпів, які для цього піднімають над поверхнею тераси.

З чого починати?

Ще до початку будівництва власнику важливо визначитись із розмірами, враховуючи доступний простір, положення щодо будинку і навколишнє середовище. Архітектори рекомендують завчасно подумати про спорудження тераси, оскільки пізніше це буде досить таки проблематично. Хоча, сучасні схеми монтажу дають змогу збільшувати розмір тераси згодом – із зсувом по висоті й адаптування до місцевості. Щодо різних додаткових елементів, таких як альтанки чи ширми, то їх також можна добудувати у процесі експлуатації.

Дуже важливим фактором на ранньому плануванні тераси є і напрямок дощок. З технічної точки зору для квадратної тераси обидва напрямки дощок рівноцінні. А от при довгій і вузькій терасі кращим може виявитися поперечний напрямок, оскільки це дасть змогу використовувати дошки однієї довжини і не зрощувати їх «торець до торця» (тобто більш проста конструктивна схема), а по-друге, таке розташування сприятиме зоровому збільшенню тераси, а стики між дошками будуть менш помітними, ніж при поздовжньому укладанні. Розташування дощок упоперек дасть змогу легше конструювати можливі вигини тераси - як плавні, так і кутові, хоча найкращого вигляду в кожному конкретному випадку можна досягати різними способами.
Не слід також забувати, що дошки будь-якої породи з часом втрачають природний колір і набувають сіруватого відтінку (як завдяки механічному зношуванню, так і хімічному вицвітанню).
Для відновлення вихідного яскравого кольору зазвичай потрібна повторна обробка. Крім того, спеціальні присадки до обробки забезпечують дереву захист від ультрафіолетових променів, що істотно уповільнює знебарвлення. Також, при обробці деревині можна надати будь-якого відтінку, як правило, стійкішого, ніж природний.
Надбудовані елементи (балюстради, альтанки тощо) зазвичай піддаються менше абразивному навантаженню, ніж, власне,  дошки тераси. Тому для їхньої обробки можна використовувати менш стійкі суміші.
Для того, щоб на деревині не з'являлися плями іржі, всі видимі кріплення рекомендують робити з нержавіючої сталі. Окрім того, сучасні методи монтажу дають змогу приховати кріпильні елементи з лицьового боку тераси, що саме по собі покращує її зовнішній вигляд і дає змогу використовувати кріплення зі звичайної сталі.
При правильному монтажі, плануванні та експлуатації дерев’яні тераси можуть зберігати свій зовнішній вигляд не тільки роками, а й десятиліттями.

Джерело:budexpert.ua