При облицюванні стін кахельною плиткою в ряді не завжди вкладається ціле число плиток, тоді її доводиться розрізати. Крім того, при оздобленні керамічною плиткою стін приміщень часто виникає необхідність зробити отвори під труби, розетки, вимикачі тощо. Для нарізання керамічної плитки використовують склоріз (для невеликої кількості стінової плитки), плиткоріз (стаціонарний чи електричний), кутову шліфмашину (болгарку). За необхідності фігурного вирізання застосовують кусачки, кільцеву пилу, балеринку, гідроабразивне різання.

СПОСОБИ РІЗАННЯ КАХЕЛЬНОЇ ПЛИТКИ

Виламування у плитці пазів і виїмок

При оздобленні керамічною плиткою стін приміщень часто виникає необхідність припасовувати її під різні перешкоди на облицьовуваній поверхні – труби, розетки, вимикачі тощо. Для цього треба вирізати у плитці паз або виїмку (на куті) залежно від положення перешкоди. Плиткоріз у цьому випадку не годиться – це можна зробити за допомогою звичайних інструментів. Спочатку роблять надрізи, що обмежують майбутній виріз у плитці, а потім за допомогою кусачок або плоскогубців поступово відкушують невеликі шматочки плитки. Цю операцію слід виконувати акуратно і без поспіху, щоб не відламати забагато. Після того, як основна робота по відкушуванню краю плитки виконана, треба вирівняти край за допомогою напильника.

Кусачки для ламання плиток застосовують і для формування на кутах плиток заокруглених виїмок.

Різання плитки по діагоналі

При різанні плитки по діагоналі слід провести пробне плющення різального ролика по плитці без натиску, аби переконатися, що лінія майбутнього надрізу пройде точно через вершини обох кутів. При різанні плитки з кута на кут її затискають у спеціальних упорах по діагоналі. Особливо акуратно слід надрізати кутки майбутньої вставки, інакше при розламуванні плитки вони можуть відпасти.

При різанні плиткорізом слід звернути увагу на довжину його опорної поверхні – при розкроюванні великоформатної плитки вона може виявитися меншою, ніж довжина її діагоналі, що неприпустимо. Для різання плиток по діагоналі також застосовують болгарку.

Отвори в кахельній плитці

Отвори у плитці доводиться досить часто свердлити для того, щоб повісити полички, гачки, тримачі для рушників, дзеркала тощо. Для свердління плитки застосовують спеціальні свердла, що мають наконечники з твердої сталі (побідитові наконечники). Поверхня плитки (глазурованої) дуже гладка і ковзка, тому свердління слід починати на невеликих обертах, переконавшись, що свердло не пішло з наміченої точки. Виконуючи отвір у плитці, не варто розвивати високих обертів дриля і докладати великих зусиль при свердлінні. Також не слід вмикати ударний режим (режим перфоратора), оскільки це може призвести до розтріскування плитки. Більшість виробів, які кріпляться на оздоблені плиткою поверхні, фіксують на ній за допомогою дюбелів. Не слід забивати дюбель молотком в отвір у плитці – при найменшій помилці при ударі можна розколоти плитку (для цього використовують м’який гумовий молоток або рукоятку викрутки). Якщо дюбель заглибився не повністю, треба зрізати його надлишок гострим ножем.

Отвори великого діаметра роблять шляхом свердлення маленьких отворів по внутрішньому контуру або за допомогою балеринки.

Для виконання круглих отворів у плитці (наприклад, під виведення труби зі стіни) використовують спеціальний прийом. Плитку розрізають навпіл там, де потрібен отвір. У половинках плитки викушують півкола, плитку монтують на розчин або клей, а шов обробляють за допомогою затирки.

ПІДГОТОВКА ПЛИТКИ

У сухому приміщенні якісна керамічна плитка може зберігатися десятиліттями, не втрачаючи своїх властивостей. Але якщо матеріал із самого початку не вирізнявся високою якістю, з плином часу його недоліки посиляться і навряд чи він довго слугуватиме.

Плитку перевіряють таким чином. По-перше, потрібно уважно оглянути стан емалевого шару – він не повинен бути потрісканим чи потьмянілим. Якщо на поверхні плитки є ледь помітна «павутина» дрібненьких тріщин, то таку плитку можна викинути – скоріш за все, вона розколеться. По-друге, обов’язково слід перевірити тильний бік плитки: треба постукати і потерти по ньому пальцем – якщо глина не кришиться і не обсипається, то матеріал хорошої якості. По-третє, треба покласти плитку на рівну поверхню і пересвідчитись у тому, що виріб має правильну геометричну форму, не хитається і щільно прилягає до основи – неякісну плитку з часом може «повести», вона втратить форму, отже, погано приклеїться до основи. Також не зашкодить зіпсувати одну плитку, розрізавши чи розколовши її навпіл. Чорна смужка на зрізі буде свідчити про те, що глину перепалили на етапі виготовлення, а отже, її фізико-механічні характеристики порушені.

Керамічна плитка буває різної твердості, що залежить, зокрема, від режиму її відпалювання. Що плитка твердіша, то важче вона піддається обробці. Стінову плитку різати легше, ніж підлогову. Плитку менших розмірів обробляти порівняно легко, проте її укладання і затирання численних швів вимагає додаткових затрат часу. Щодо цього вигіднішою є великоформатна плитка (природно – при великому обсязі робіт), але її складніше розрізати, особливо за наявності різних перешкод (наприклад, стояків, кронштейнів для кріплення опалювальних батарей, вимикачів), а також при діагональній схемі укладання.

Під час плиткових робіт на кухні і в санвузлі слід перекрити газову трубу і водопровід. Також слід зняти сантехніку (робити це потрібно безпосередньо перед роботами в санвузлі; після завершення робіт її встановлюють знову).

Для точного різання плитки рекомендують заздалегідь зробити її розмітку. Спочатку необхідно заміряти, яку частину плитки потрібно обрізати. Для цього з лицьового боку безпосередньо по шару емалі під лінійку проводять лінію розрізу. Для розмітки глазурованої плитки цілком підійде будь-який фломастер, а для неглазурованої – звичайний олівець. Розмітку краще і точніше проводити за допомогою будівельного косинця.

Перед укладанням плитку необхідно посортувати, оскільки вона може мати деякі похибки (відносно товщини і прямого кута допускається 0,5 мм). Спочатку плитку сортують за кольором і тоном. Після цього – за розмірами, застосовуючи шаблони.

Розрізана плитка має шорсткі кромки і гострі краї, тому їх необхідно обробити за допомогою слюсарного напильника або абразивного круга. При цьому слід пам’ятати, що інструмент слід переміщати по краю плитки (особливо глазурованої) тільки в одному напрямку, щоб уникнути відколювання глазурі.

ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ НАРІЗАННЯ ПЛИТКИ

Є кілька способів нарізання керамічної плитки – склорізом, плиткорізом (ручним, стаціонарним чи електричним), болгаркою. При фігурному різанні застосовують побутові (кусачки для плитки, кільцеву пилу, балеринку) і професійні інструменти (гідроабразивне різання).

Склоріз

Якщо потрібно нарізати невелику кількість стінової кахельної плитки, застосовують звичайний роликовий (не алмазний) склоріз. Перш ніж різати плитку, її слід замочити у воді на 40–60 хв. Потім намічають лінію розрізу, кладуть плитку на рівну тверду поверхню (дошку або фанеру) і прикладають лінійку. Тоді, приклавши до глазурованої поверхні плитки твердосплавний склоріз та рівномірно натискаючи на нього, прокатують його від дальнього краю плитки до себе так, аби на емалі залишилася видима канавка. Лінія надрізу повинна знаходитися не ближче 0,8–1 см від краю плитки. Щоб плитка не розбилася при різанні, під неї підкладають шматок товстої тканини або повсті. Після цього плитку розламують по лінії надрізу, для чого під неї підкладають сірник або невеликий цвях і злегка натискають з обох боків від лінії.

Плиткоріз

Плиткорізи поділяються на ручні, стаціонарні й електричні.

Ручний плиткоріз

Ручний плиткоріз є дешевим і простим в експлуатації. Спроектований він так, аби при роботі з ним вірогідність помилки була мінімальною.

Основна його відмінність від склоріза полягає в тому, що коліщатко плиткоріза є значно більшим за розмірами (1,5 см у діаметрі). Ця особливість дає змогу різаку робити прокол на велику глибину. Ручний плиткоріз має спеціальний різальний ролик із твердого сплаву і спеціальні щипці, за допомогою яких розламують плитку. У верхній частині щипців є куток (він повинен бути металевим, аби можна було нарізати підлогову плитку), у нижній – металевий зуб.

Ролик плиткоріза переміщають по напрямній, якою може слугувати, наприклад, будівельний косинець. При різанні плитки слід помірно натискати на інструмент, рівномірно просуваючи ролик поверхнею плитки від її ближнього до дальнього краю. При цьому потрібно запобігати зриву ролика з дальнього краю плитки, тому що це може пошкодити його різальну кромку.

Після нарізання плитку затискають у щипці плиткоріза. При цьому слід пам’ятати, що розташовувати щипці слід строго посередині різу – від того, наскільки точно вони будуть розташовані, залежить якість розрізання плитки. При стисканні рукояток щипців плитка ламається точно по проведеному різу. Деякі короткі елементи (наприклад, декор або бордюри) при певному досвіді можна різати і без застосування напрямних.

Стаціонарний плиткоріз

У домашніх умовах рекомендують використовувати стаціонарний плиткоріз. Працювати з ним нескладно, проте, перш ніж почати нарізання плитки, необхідно вивчити його облаштування і принцип дії. При купівлі плиткоріза слід звернути увагу на такі параметри: гранична товщина і розміри плитки, розміри різального ролика. Найзручнішими і найдовговічнішими є плиткорізи, рухома частина різака яких забезпечена підшипниками, які значно полегшують роботу з інструментом. Перш ніж розпочати різання плитки, необхідно правильно налаштувати інструмент, відрегулювавши його обмежувачі і правильно виставивши ноніус.

Плитку потрібно розмістити на робочому столі плиткоріза і щільно притиснути до лінійки-упора. Починати нарізання слід від ближнього до себе краю плитки у напрямку до лінійки-упора. Рух різака має бути рівномірним від початку плитки і до її кінця, при цьому не треба докладати великих зусиль до ручки рухливого різака. При русі ролика різака буде чутний характерний хрускіт. Під час нарізання слід вільною рукою притримувати плиткоріз, запобігаючи його зсуву.

При завершенні різання рухливий різак впреться в гумові обмежувачі, розташовані на напрямних, що пом’якшить удар. При цьому слід бути дуже уважним – ролик зіскакує з плитки і може при цьому пошкодитися. Після різання ролик розміщають у спеціальному заглиблені, а кутовий упор ставлять на край плитки. Після цього необхідно акуратно натиснути на важіль, і плитка розколеться точно по зробленому надрізу.

Електричний плиткоріз

Професійні плитники, як правило, використовують електричні плиткорізи, у яких різальний диск приводиться в дію потужним електромотором. Застосування такого устаткування дає змогу швидко нарізати велику кількість плитки.

Більшість електричних плиткорізів розрахована на різання під кутом і на подвійне різання. Різальним Інструментом електричного плиткоріза є, як правило, алмазний диск, який охоло джується водою, що подається вбудованим насосом.

Такий плиткоріз робить абсолютно прямі зрізи з гладкими і ледь заокругленими краями. З його допомогою роблять фігурні вирізи та можна відрізати кусочки шириною менше 5 мм, також можна різати плитку і керамограніт будь-якої твердості. Ще однією очевидною перевагою електричних плиткорізів є чистота роботи – пил і частинки плитки осідають у бачку з водою і не забруднюють навколишнього середовища. Різання плитки електричним плиткорізом є досить простим, проте вимагає дотримання техніки безпеки – обов’язкові стандартні засоби захисту (рукавички, окуляри).

Болгарка

Для різання плитки і керамограніту також використовують кутову шліфмашину з корундовим, а краще алмазним диском (болгарку). Різати плитку болгаркою слід із лицьового боку, контролюючи рівність розрізу. Тут дуже важлива хороша фіксація відрізуваної плитки.

Болгарку використовують як для прямих, так і фігурних зрізів. У цілому, болгарка ріже плитку не гірше плиткоріза, але, оскільки це ручний інструмент, то він ріже з меншою акуратністю і залишає зубчасті краї. Болгарка досить небезпечний інструмент і вимагає вкрай обережного застосування – при роботі необхідно мати захисні окуляри, навушники, респіратор від пилу і бути дуже уважним.

ФІГУРНЕ НАРІЗАННЯ ПЛИТКИ

Інструменти для фігурного різання плитки є професійними (їх застосовують при великих обсягах роботи) і побутовими.

За необхідності фігурного різання керамічної плитки в умовах невеликого за обсягом ремонту використовують відповідні інструменти: кусачки, кільцеву пилу, балерину. З професійних інструментів застосовують гідроабразивне фігурне нарізання.

Кусачки

Це найпростіший інструмент для різання плитки, наприклад для укладання керамічної плитки навколо водопровідних кранів та інших виступаючих деталей сантехніки. Перевагами є доступність інструменту і його дешевизна, а недоліком – нерівний край плитки, який необхідно додатково обробити шліфуванням. Також кусачками можна зробити фігурний надріз тільки по краю плитки. Для фігурного різання кусачками спочатку необхідно намітити межу надрізу. Відкушувати слід від краю керамічної плитки маленькими шматочками. При цьому використовують додаткові затискачі, які встановлюють паралельно на лінії надрізу.

Кільцева пила

Це насадка на електродриль, виконана у вигляді кільця із зубами, що дає змогу вирізати круглі отвори в керамічній плитці. Отвори, виконані кільцевою пилою, виходять з ідеальною кромкою. Недолік – термічний шок для керамічної плитки. Щоб запобігти термічному шоку, треба у процесі різання періодично опускати плитку у воду й охолоджувати диск кільцевої пили.

Балеринка

За допомогою балеринки виконують отвори довільної форми, але надріз при цьому виходить нерівним.

Гідроабразивне нарізання

У промислових умовах, як правило, використовують так званий метод гідроабразивного нарізання («water jet»). При цьому методі виключається термічний шок матеріалу, що піддається різанню, та відсутній пил.

Вода, що перебуває під надвисоким тиском (до 10 тис. атмосфер) і містить абразивні частинки кремнію, корунда або алмаза, подається в різальну головку верстата і виходить через дуже тонке сопло (0,01–0,1 мм) у вигляді надтонкого струменя. Такий струмінь здатний розрізати будь-який листовий матеріал завтовшки 3–100 мм, у тому числі керамограніт і облицювальну плитку. Такий різальний верстат, керований комп’ютером, розкроює матеріал, абсолютно не змінюючи його фізико-механічних властивостей. Ширина і точність розрізу дає змогу робити криволінійні надрізи, створювати композиції, елементи яких поєднуватимуться з високою точністю.

Таке фігурне різання проводять на спеціальному обладнанні, задаючи при цьому чіткі координати фігурного краю будь-якої форми. Проте воно дуже дороге, і його застосовують у крупних будівельних компаніях.

За матеріалами газети "БудЕксперт"

http://www.budekspert.com.ua/